Сприйняття культури в Україні на сьогодні залишається на пострадянському рівні та обтяжено багаторічною традицією 100% фінансування галузі, яка не повинна заробляти кошти;
Відсутність розуміння ролі культури та ії ресурсів, як м’ягких важелів змін публічних просторів з метою подальшого культурно-економічного розвитку територій шляхом "створення додаткової вартості " міст та населених пунктів;

Ігнорування людського ресурсу - як потенційного ресурсу для впровадження якісних змін;
Відсутність достатньої кількості фахівців, які мають знання про шляхи розвитку креативного потенціалу особистості  та практичні навики імплементації культурно - економічних стратегій розвитку територій та малих міст;
Відсутність платформи для неформальної освіти в культурної політиці та культурному менеджменті.